Бедянутість від Мирослава Горського

Бедянутість від Мирослава Горського

 |   | 

бедьМирослав Горський, який в електронній версії видання «Кореспондент» веде свій блог переважно із викриванням далеко не християнських дій «політиканів» від релігії, чергові два дописи присвятив закарпатцю Віктору Бедю, з яким пов’язано вже чимало скандалів та вивів нове захворювання “Бедянутість”.

Наводимо тексти повністю.

«Ось такий він, Віктор Бедь. Комсомолець, політик, бізнесмен і юрист. Але, не священик. Я взагалі знаєте, що подумав? Що треба б нам встановити якусь міру продажності священиків в Україні.

 Закарпаття взагалі дивовижний регіон. І не тільки тому що там гори. Але й за менталітетом. Кажуть, що у горян він інший. Ну, тобто, вони мислять не так, як людина з рівнини. Чогось там у них не вистачає, чогось навпаки більше. Втім, про нас вони можуть сказати те ж саме – чогось нам не вистачає. Наприклад, стабільності в питаннях віри. Людина з гір більш релігійна. Напевно, тому, що Бог у горах ближче. Чи тому, що через чисте повітря тривалість життя вища, а значить є більше часу, щоб подумати. Та й на узвишші якось простіше про високе міркувати.

 Ще одна важлива деталь – горяни тверезі. Я не в сенсі алкоголю, я в сенсі знову ж релігійному. За багато років існування на висоті пташиного польоту вони навчилися дивитися на те, що робиться біля підніжжя гір більш спокійно, ніж ті, хто там живе. Вони чітко розуміють, що такі речі, як релігія і політика якщо і перетинаються, то тільки тимчасово і завжди в точці перетину іскрять. Тому краще, щоб вони не перетиналися, а то замкне. Значить, потрібно відокремити релігію від політики так, щоб вони, не випадаючи з поля зору і життя, разом з тим існували автономно. Заізолювати, так би мовити. І у них це вийшло. Закарпаття в переважній більшості своїй строго православне. Так, є там і католики і греко-католики, але їх не так вже й багато. Карпатороси, або русини, як вони себе називають, православні. У горах важко бути ще кимось. Небезпечно, навіть.

 Але, як виявляється, не всі тверезі, релігійні і православні. Є такі, кому сильно не вистачає йоду. Наприклад, такі як «архімандрит» Віктор Бедь. Комсомолець, політик, бізнесмен, юрист. І що такого? Та нічого. Тільки, як завжди, є одна деталь. Чомусь так виходить сьогодні, що всі колишні комсомольці (а Бедь став головою місцевої райорганізації, тобто, був серйозним пурцем), так ось, чомусь колишні комсомольці з падінням радянського режиму різко стали патріотами. Імен безліч, перераховувати не буду. Бедь саме з таких. Напевно, саме цим диктується його цілком успішна політична кар’єра, багато років депутатства і держслужби, різкий бізнес-зліт. І я нічого проти не маю. Нехай. Ну, працював би собі на себе, «надавав» би юридичні послуги, займався б бізнесом. Але … вирішив Бедь, що цього мало. Потрібно рвати не тільки гаманці, а й душі. Вірніше, зробити так, що б разом з гаманцем, можна було б витягнути з людини і душу. І став Бедь попом … висвячували його в Греції.

 Чому в Греції? Мабуть, в Україні ніхто не наважився це зробити. Плюс, Бедь знав, що він буде чудити і знав, що коли його висвятить хтось із українських архієреїв, то його чудеса можуть припинити. Ну, такі у нас архієреї! Не розуміють вони чистоти помислів колишніх політиків, які стають священиками! Ситуація-то унікальна. Адже раніше як було? Ти вчився в семінарії, тебе помічали, просували, висвячували і вербували в КДБ. А Бедь звідти прийшов! Адже він у 90-х був членом Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки. Ну, загалом, став він відразу священиком і архімандритом. В один день. А чо? План у Бедя був простий – після повернення на Україну організувати свою архієрейську хіротонію. А як же Блаженніший, скажете? А що Блаженніший? На нього і натиснути було можна, і вмовити, і … коротше, у нього ніхто б і не питав. Але, є ще й народ, А народ обурився і почав протестувати. Ну так! Горяни, вони такі – чесні і справедливі. І не захотіли, щоб політик і бізнесмен ставав ще й єпископом.

 Коротше, посипалися плани «батька» української демократії Віктора. Залишився він архімандритом. Так само, як і залишилася у нього любов до мертвих американських президентів. До їхніх портретів, вірніше. Тому й вирішив він, що можна поєднати свою роботу в Карпатському Університеті з «роботою» в Церкві. Як? Та продажем дипломів! Богословських, звичайно. Адже у нас, на Україні, ситуація з богослов’ям парадоксальна. Є богослови, але немає богослов’я, як науки. Одна-дві людини – не в рахунок. Вони, тим більше, не богослови, а здебільшого балаболи. Ну, немає українського богослов’я поки! А раз немає богослов’я, то немає і дипломів. А хочеться. Багатьом хочеться. І так, щоб без проблем. Богословських, природно.

 От і вирішив Бедь заповнити цей вакуум і зайнятися продажем дипломів. Його Академія імені Кирила і Мефодія – це, по суті, контора з видачі богословських дипломів за помірну плату. І багато отримали. І не тільки у нас, але і в Росії. І знову ж таки, все б нічого, якби не політика. Саме вона всмокталася в мозок Бедя з такою силою, що розсмоктатися вже не могла. Почав Бедь чудити. Йому заборонили і чудити, і дипломи продавати. Відправили просто служити в клір Мукачівської єпархії. Бедь все це проігнорував. Результат ігнору рішень Синоду завжди сумний. Тому, 23 грудня 2014 Священний Синод УПЦ прийняв рішення заборонити архімандрита Віктора в священнослужінні «у зв’язку з невиконанням рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 червня 2014 (журнал № 25), введенням в оману священноначалія, а також за самоуправство, поширення завідомо неправдивої інформації та порушення присяги священнослужителя (на підставі 15, 39 правил святих апостолів, 10 правила IV Вселенського Собору, 17 правила Трульського Собору і 5 правила Антіохійського Собору)». Але, як кажуть євреї, навіть якщо вас з’їли, у вас є як мінімум три виходи. Для заборонених в УПЦ кліриків виходів набагато більше. Наприклад, піти у КП. Або в УАПЦ, що і вибрав Бедь. Все залежить від амбіцій і планів. В УАПЦ більше шансів стати архієреєм, ніж в УПЦ КП. Але факт залишається фактом – УАПЦ КП як були, так і будуть каналізацією для колишніх кадрів канонічної Церкви.

 Ось такий він, Віктор Бедь. Комсомолець, політик, бізнесмен і юрист. Але, не священик. Я взагалі знаєте, що подумав? Що треба б нам встановити якусь міру продажності священиків в Україні. Шкалу цієї хвороби, так би мовити. І за цією шкалою оцінювати дії кожного з них. Назвати цю одиницю вимірювання можна «один Бедь». Скорочено «БД». Ця одиниця буде оцінювати залученість священика в бізнес чи політику. Так, якщо він не займається ні тим, ні іншим – він православний. В іншому випадку – хворий на беданутість. Шкала ж, принаймні, дасть нам можливість точно знати, наскільки той чи інший батюшка беданутий.

 Бедь – на всі 100%.

Недавно я обещал написать симптомы некой болезни, которую я назвал «беданутось головного мозга». Данным текстом я хочу запатентовать название этой болезни и указать ее главные симптомы.

В позапрошлой статье «Лиха Бедя начало» я предложил ввести новую единицу измерения «один Бедь» или «1БД» и соответствующую ей шкалу. Честно говоря, я тогда думал, что эту шкалу можно будет применять только в отношении продажных священнослужителей. Но со временем понял, что не все так просто. Оказывается, эту шкалу можно применять абсолютно ко всем – к священникам, политикам, простым людям. То есть, симптомы «беданутости головного мозга» можно обнаружить у любой социальной категории. Эта болезнь универсальна и может поразить практически каждого.

Читать также: «Лицензия на смерть – 3.»

Еще один момент – мы с вами свидетели настоящей эпидемии беданутости у нас в стране. К сожалению, формат данной статьи не позволяет более подробно рассмотреть эти тезисы. Однако, надеюсь, что скользящий просмотр основных симптомов ее, даст много пищи для проведения самостоятельных наблюдений. Итак.

  1. Приспособленчество. Основным признаком беданутости можно считать совершенно свободное перемещение из одного идеологического лагеря в другой. Так, человек, мозг которого глубоко задет беданутостью, ориентируется не на собственные взгляды, каковых он просто не имеет, а на мнение большинства. Беданутость у такого человека находит и свое внешнее выражение – у него большой нос (который всегда нужно держать по ветру) и красные слезящиеся глаза (так как ему приходится пристально всматриваться в линию партии). Также, очень часто, у него красная, отъеденная во время бессонных ночей, рожа. Рожа, кстати, может быть и худой, что в такой ситуации является свидетельством полного отсутствия внутренних борений, так как выбранный партией курс считается единственно верным. Нужно понимать, что для беданутого человека партия – это не обязательно прямое руководство. Партией может быть социальная среда, ближайшее окружение, группа влиятельных людей, мнение большинства. Также, партией может быть и та группа, которая пока не у власти, но очень скоро может быть. Одним словом, партия – это то, что влияет на человека вне зависимости от того, что этот человек думает. Таким образом, отсутствие твердых принципов и моральных установок, которые не позволяют говорить сегодня одно, а завтра другое (в зависимости от «потреб часу») и есть первая стадия беданутости.

  2. Использование любых лозунгов и любой идеологии для достижения собственных целей. Здесь чаще всего, конечно, в ход идут патриотические лозунги. Однако, патриотизм нормальный от патриотизма беданутого отличаются точно так же, как клубника от лопуха. Нормальный патриот любит свою Родину. Беданутый – ненавидит другую страну. Нормальный патриот живет и работает внутри своей страны, беданутый поедет зарабатывать к тем, кого ненавидит, а отдыхать туда, где можно набухаться. Дети нормального патриота учатся на Родине, беданутого – в Кембридже. Беданутый патриот будет жечь сухие листья осенью, выбрасывать мусор в реку и просто на дорогу, ломать лавочки, плевать на тротуар, и писать слово из трех букв во всех местах, где его застал очередной припадок грамотности. Беданутый политик будет воровать и кричать, что любит народ, у которого ворует. Беданутый политик, вместо того, чтобы решать проблемы страны и народа, будет кричать, что в них виноват кто-то другой. Беданутый священник, вместо того, чтобы искать Царствия Небесного, будет искать «руку Москвы», а вместо проповеди о Христе проповедовать идеологию и политику. Самый простой способ проверить на беданутость священника, это зайти к нему на интернет-старничку и посмотреть о чем он говорит. Если из трех его постов два о политике, значит все ясно. Беданутость заметна и в том случае, если священник, используя христианскую терминологию проповедует ненависть и агрессию. Неважно к кому! 

  3. Ложь и лицемерие. В принципе, и два первых признака беданутости в какой-то мере касаются как лжи, так и лицемерия. Но, я вынес эти два качества в отдельную графу потому, что под ними имею ввиду не просто слова и выражения, которые не соответствуют действительности. Я говорю о лживом образе жизни. Это когда, например, политик, который имеет миллионный доход, рассуждает о том, что нам надо затянуть пояса. При чем под «нами», судя по контексту, он имеет ввиду и себя. Только он не договаривает – ему придется затянуть пояс на пузе, а нам – на шее. Или когда политик, будучи, например, греко-католиком, инициирует отобрание православного храма, прикрываясь демократическими принципами. А его политическое и церковное руководство делают вид, что ничего не страшного не происходит. Или, когда храм приходят отбирать те, кто в него никогда не ходил. Или, когда священник заявляет о гонениях на себя после того, как совершил целый ряд безумных и наглых выходок. Или когда политик говорит, что он в оппозиции, но при этом дачу строит недалеко от президента. 

  4. Иудизм. Не иудаизм, а иудизм. От слова «иуда». Беданутый всегда предает того, с кем раньше целовался. И не просто предает, а всячески поносит. За деньги. Но самое страшное не это. Самое страшное, когда его в этом обличают, а он апеллирует к каким-то там принципам, которые сам же и предал. Например, к демократии или свободе слова. Или к Евангелию. Помните, как Иуда желая украсть деньги, рассуждал о том, что лучше бы то миро, которым блудница помазала ноги Христа продать, а деньги раздать нищим? Вот и я об этом. То есть, беданутый сначала наговорит с три короба, а когда ему скажут, что так делать нельзя, что он поступает плохо, он вспоминает о том, что Христос всех прощал. 

  5. Самопревозношение и властолюбие. Заметьте, что все беданутые знают как решить те проблемы, которые есть в Церкви или в государстве. Вместе с тем, все они, беданутые, в той или иной степени уже были при власти – министрами, «речниками», «секретарями», управляющими, директорами – и ни-че-го не сделали, из того, о чем говорят сейчас. Далее, беданутый умеет себя подать, а его пиар-отдел отлично справляется с поставленными задачами. Он всегда позиционирует себя как представителя новой, более продвинутой генерации, в то время как своего оппонента называет выразителем старой системы, режима, закалки. Он завоевывает авторитет не своими поступками, а только критикой власти. А те, кто по той или иной причине недовольны властью всегда найдутся, значит – поддержка обеспечена. Беданутый – всегда паразит и его задача проста, как пять копеек. Взобраться на вершину. Оттуда легче сосать кровь.

Конечно, все эти признаки или симптомы очень условны, а этот список далеко не полон. Однако, прошу обратить внимание, что я ни одним словом не упомянул среди признаков беданутости пристрастия к вещам материальным. Много денег, хорошая машина, дом, квартира, одежда – это не беданутость. Это – сребролюбие или «something else». А вот одним из путей достижения этого могут быть симптомы беданутости. Понимаете, если человек эти деньги заработал – это нормально, но если украл – нет, не нормально. Если его назначили на «посаду» за профессионализм или опыт, то это нормально. А вот желание обладать определенным статусом, иметь звание, чин, сан, должность – это беданутость. Карьерный рост – не беданутость, а карьеризм – да, беданутость. Заработать деньги – не беданутость, а получить – да, беданутость. Говорить о любви к Родине – не беданутость, но говорить только о любви к Родине…

В общем, разницу мы уже поняли, правда?

Джерело: “Корреспондент” 

(Переглядів: 388 )

Читати більше

Духовенство Закарпатської єпархії УПЦ Київського Патріархату провели молебень за мир в Україні для військових зі складу батальйону територіальної самооборони Закарпаття.... 22 жовтня 2017 року на війсковому полігоні в с. Оріховці , відповідно до  запрошення обласного війскового комісаріату та з благословення єпископа Ужго...
Студенти УУБА склали держіспити та захистили магістерські роботи 10 травня 2018 року з благословення ректора Ужгородської української богословської академії Просвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і ...
Порція гумору на вівторок! Район сучасних багатоповерхівок. Чадо знадвору кличе маму:- Мама-а-а-а...(Голосніше): - Мама-а-а-а...(Дикий крик на весь район): - Мама-а-а-а...З вікн...

Про автора

Залишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *