Хустська єпархія УПЦ МП сама підтвердила факт поширення нею наклепу на УАПЦ та порушення її кліриками прав віруючих у Тересві на свободу віросповідання

Хустська єпархія УПЦ МП сама підтвердила факт поширення нею наклепу на УАПЦ та порушення її кліриками прав віруючих у Тересві на свободу віросповідання

 |   | 

москва17 лютого прес-служба Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви повідомила про те,  що представники Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (правлячий московський єпископ Марк Петровцій), зокрема священики Іван Хрипта, його зять Олексій Шутко, Віталій Кошілка, за співучасті церковного активіста Павла Вантюха та секретаря Тересвянської селишної ради Дмитра Світлика, грубо порушуючи конституційні права громадян на свободу віровизнання, почали приходити на роботу і додому до тих вірних УАПЦ, які підписали заяву про реєстрацію релігійної громади на честь апостола українського Андрія Первозваного Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в селищі Тересва Тячівського району.

При цьому представники Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату та їхні поплічники зверталися до парафіян УАПЦ із погрозами, забобонними залякуваннями та відверто тероризували їх та їхніх рідних. Такі дії представників Московського патріархату та їхніх співучасників, зокрема окремих представників органів державної влади та місцевого самоврядування, грубо порушили положення ст. 35 Конституції України (право на свободу світогляду і віросповідання), основні положення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно, таку неправомірну поведінку вище зазначених осіб, які належать до УПЦ Московського патріархату, можна кваліфікувати як кримінальне правопорушення згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками», санкції якої при обтяжуючих обставинах передбачають позбавлення волі строком до восьми років.

19 лютого прес-служба Хустської єпархії  УПЦ Московського патріархату  на своєму офіційному сайті виступила  з черговими нападками і поширила відвертий наклеп на адресу Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, її віруючих і керуючого єпархією, Преосвященнійшого єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора Бедь. При цьому, напевно, не розуміючи про що пишуть, представники прес-служби Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату та її правлячого московського єпископа  Високопреосвященнійшого митрополита Хустського і Виноградівського Марка Петровція самі засвідчили наступне:

– «…З боку священиків (Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату – авт.) таки мали місце відвідини СВОЇХ парафіян, а не парафіян «УАПЦ» (в селищі Тересва – авт.) ;

– «…коли надійшла інформація про нібито перехід до них (до УАПЦ – авт.) парафіян УПЦ (Московського патріархату – авт.), священики відвідали своїх парафіян, щоб дізнатися про причини переходу…»;

– «…виявилося, що Віктор Бедь… обманним шляхом заволодів підписами десяти парафіян УПЦ (Московського патріархату – авт.)…»;

– «…Віктор Бедь звернувся з листом до сільського голови, чи той не буде проти, щоб на території села була організована громада УАПЦ… У письмовій відповіді «владику» Віктора офіційно повідомили про те, що громада села не може погодитися на таку пропозицію…»;

– «…однак через деякий час на адресу сільської ради надійшли папери з списками 10 (десяти) чоловік, які нібито готові заснувати нову парафію у Тересві. Оскільки були вказані прізвища та імена парафіян УПЦ (Московського патріархату – авт.), священики (Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату – авт.) зустрілись з ними, щоб дізнатись, чи це правда…»;

– «…список «десятки» – двоє з них узагалі живуть у Свялявському районі, а двоє планують виїхати з села. Інші шестеро, коли дізналися, що їх обманули, написали заяви про відкликання своїх підписів. Копії цих шести заяв є в Хустській єпархії (УПЦ Московського патріархату – авт.)»;

– «…Віктор Бедь або хтось із його оточення вмовили десяток жителів поставити свої підписи, які начебто необхідні для будівництва каплички. Коли підписи було отримано, виявилося, що вони «хочуть» організувати розкольницьку (на думку самих розкольників українського народу і українських православних із Московського патріархату – авт.) парафію»;

– «…шестеро з 10 написали заяви-відмови… оскільки підписи були отримані шляхом обману, сільська рада відмовила у реєстрації… парафії УАПЦ»;

– «…Це чомусь обурило «єпископа прабатьківської церкви» Віктора Бедь… він…, уже й статтю підібрав, куди бажає «підігнати» дії місцевих священиків УПЦ (Московського патріархату – авт.) як протизаконні»;

– «1. Сільська рада у листі повідомила «єпископа» Віктора Бедя про недоцільність відкриття парафії УАПЦ…»;

– «2. Не задовільнившись відповіддю, Віктор Бедь обманним шляхом ніби для будівництва каплички збирає 10 парафіян…»;

– «3. Священики Хустської єпархії УПЦ (Московського патріархату – авт.) відвідали своїх парафіян і з’ясували, що підписи вони поставили…, для будівництва каплички»;

– «4. Хустська єпархія (УПЦ Московського патріархату – авт.) має копії шести заяв про відкликання своїх підписів;

– і т. д.

Тож із аналізу офіційної заяви прес-служби  Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (керуючий – московський єпископ Марк Петровцій) можна зробити такі висновки:

1. Грубо порушуючи конституційні права і свободи громадян, зокрема ст. 35 Конституції України (право на свободу світогляду та віросповідання), основні положення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про захист персональних даних» представники Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (священики Іван Хрипта, Олексій Шутко, Віталій Кошілка) та їхні поплічники (Павло Вантюх, Дмитро Світлик та інші), за участі окремих посадових осіб Закарпатської обласної державної адміністрації та Тересвянської селищної ради,  незаконно заволоділи персональними даними 10 громадян України, які у належний спосіб підписали заяву про реєстрацію Статуту релігійного громади парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви в селищі Тересва Тячівського району, та зчинили на них тиск із метою змушення їх до певних дій. Чим саме вище зазначені представники Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату, за участі окремих посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, грубо  порушили конституційні права на свободу віросповідання  та захист персональних даних зазначених 10 громадян України.

2. Окремі службові особи Закарпатської обласної державної адміністрації й Тересвянської селищної ради (зокрема заступник селищного голови Володимир Половко та секретар ради Дмитро Світлик), грубо порушуючи положення ст. 35 Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про захист персональних даних», незаконно передали третім особам, зокрема представникам Хустської єпархії Московського патріархату (правлячий – московський єпископ Марк Петровцій), відомості про персональні дані громадян України, які підписали офіційну заяву, адресовану Закарпатській обласній державній адміністрації, про реєстрацію Статуту релігійної громади парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви в селищі Тересва Тячівського району. Внаслідок незаконної передачі окремими посадовими особами Закарпатської обласної державної адміністрації й Тересвянської селищної ради персональних даних громадян України, ці громадяни та керівництво Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви були піддані безпідставному переслідуванню та шельмуванню з боку представників Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату.

3. Окремі службові особи Тересвянської селищної ради, зловживаючи своїм посадовим становищем, незаконно передали представникам Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (правлячий – московський єпископ Марк Петровцій) копії офіційної переписки між Карпатською єпархією УАПЦ та радою. При цьому представники Хустської єпархії УПЦ МП висвітлили зміст цієї переписки у викривленому світлі, всупереч положенням ст. 35 Конституції України та положенням Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

4. Із метою введення в оману широкої громадськості представники Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (правлячий – московський єпископ Марк Петровцій), діючи з використанням старих комуністично-кадебістських методів очорнення української історії, українців та Української Церкви, поширили вчергове неправдиву інформацію щодо діяльності Української Автокефальної Православної Церкви та, зокрема, керуючого Карпатською єпархією УАПЦ, Преосвященнішого єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора Бедь, яка спростовується наступними фактами:

– релігійна громада УАПЦ у селищі Тересва Тячівського району була створена 2015 року та продовжує діяти надалі з власної волі групи православних громадян, які вважають, що в Україні повинна функціонувати наша прабатьківська Українська Автокефальна Православна Церква, витоки якої ідуть від апостола українського Андрія Первозваного з 33–70 рр. І століття, а не тільки окупаційна і розкольницька Московська Церква, яка за участі Московської держави (імперії) століттями нищили українську історію, українську націю, українську державність і нашу прабатьківську, майже 2000-літню Українську Церкву. До 1949 року православні єпархії та парафії, зокрема на Закарпатті, ніколи не належали до Московської Церкви та не перебували в її підпорядкуванні. Століттями православні єпископи, священики, монастирі, духовні школи та вірні Закарпаття були у складі нашої прабатьківської Української Церкви, зокрема під омофором Вселенського Патріарха, а відтак тимчасово в 1920–1949 рр. в складі Сербського патріархату. Московська Церква на Закарпатті офіційно була насаджена московсько-комуністичним режимом з 1949 року, при цьому в 1945–1955 рр. чимало наших закарпатських православних священиків і монахів було убито та засуджено до тюремного ув’язненні саме за те, що не приймали безбожного Московського комуністично-радянського режиму.

І сьогодні, коли новітній російський московсько-путінський режим розпочав війну проти України, Російська Православна Церква та її структурний підрозділ УПЦ Московського патріархату жодним словом і жодного разу не осудили московського агресора та російські війська, які вбивають наших співвітчизників на сході України й окупували частину території нашої держави. Тож зрозуміло, що саме Російська Православна Церква в Україні та її структурний підрозділ УПЦ МП на сьогодні сприймаються свідомими та істинно віруючими українцями як  основне джерелом розколу і розбрату серед вірників в Україні на користь московського окупанта та його церковної структури в Україні. Ті, які й надалі належать до УПЦ Московського патріархату, можливо, самі цього не розуміючи, порушують Заповіді Божі та Святе Писання, бо служать чужинцям, які розділяють наш народ, нашу прабатьківську Церкву і хочуть знову поневолити нашу державу.

При цьому московські адепти та їхні ставленики, лукаво прикриваючись іменем Спасителя нашого Ісуса Христа, умисно протидіють утвердженню відродженої, майже 2000-літньої Української Автокефальної Православної Церкви – Церкви наших прабатьків (у той час як державно-імперська Московська Церква, яка історично та канонічно не належить до України, офіційно на сьогодні має тільки 427 років). Тож зрозуміло, що ті українські православні, які істинно сповідують вчення Спасителя нашого Ісуса Христа, знайомі зі змістом Святого Писання та дотримуються Заповідей Божих, усвідомлюють те, що для спасіння душі, збереження національної і духовної єдності українського роду, утвердження нашої, Богом даної нам Вітчизни України необхідно належати до лона своєї прабатьківської Української Церкви, бо інакше не виконаємо Заповіді Божі, зокрема любити ближніх своїх, шанувати батьків і прабатьків своїх, берегти і захищати свою рідну Українську Націю, Державу і Церкву;

– жодних підписів у селищі Тересва Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, щодо створення релігійної громади особисто не збирав, а отже, не міг нікого й у нічому обманути. Збір підписів провели самі ініціатори створення релігійної громади УАПЦ в селищі Тересва Тячівського району і ніхто інший;

– офіційно подана до Закарпатської обласної державної адміністрації заява про реєстрацію Статуту релігійної громади парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного УАПЦ в селищі Тересва Тячівського району за своїм змістом чітко засвідчує те, що в заяві йде мова виключно про реєстрацію Статуту парафії Української Автокефальної Православної Церкви, а не про будівництво каплички (хоча і таку планується збудувати в Тересві);

– Українська Автокефальна Православна Церква як прабатьківська Церква українського народу свої початки бере від апостольського благословення апостола українського Андрія Первозваного (33–70 рр. І ст.), надалі розвивалась за створення та діяльності Скіфської єпархії (ІІ – середина ІХ ст.), в 862 році офіційно була проголошена під назвою Руська (на сьогодні Українська) Церква з центром Митрополії у Києві за блаженного князя Київського Оскольда з династії Кия та святителя Фотія, Патріарха Константинопольського, з кінця ХVІ по ХХ ст.ст. була піддана гонінню та нищенню з боку сусідніх держав-імперій та їхніх Церков (Берестейська унія 1596 р. під примусом Польщі та Римо-Католицької Церкви, а відтак – Австро-Угорської Церкви; Ужгородська унія 1646 р. під примусом Угорщини, Австро-Угорщини та Римо-Католицької Церкви; знищення Московським царством, Російською імперією за участі Російської Православної Церкви в 1721–1917 рр.), 5 травня 1920 року Українська Автокефальна Православна Церква офіційно і канонічно була відроджена за часів Української Народної Республіки, в 1927–1937 рр. Українська Автокефальна Православна Церква була розстріляна та заборонена Московським комуністично-радянським режимом, у 1942–1944 рр. Польська Православна Церква (колишня частина Української Церкви), з благословення Вселенського Патріарха, канонічно висвятила новий єпископат для відродженої Української Автокефальної Православної Церкви, в 1945–1990 рр. діяльність УАПЦ знову була піддана переслідуванню та забороні Московським комуністично-радянським режимом; із 1945 р. – по сьогодні УАПЦ продовжує свою канонічну церковну місію у Європі, США, Канаді та інших державах світу (у складі Вселенського Патріархату). 5–6 червня 1990 року Всеукраїнський Православний Помісний Собор у Києві знову відродив діяльність прабатьківської, майже 2000-літньої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, проголосив Київський патріархат і обрав першим Патріархом Київським і всієї України, Предстотелем Української Автокефальної Православної Церкви Святійшого Мстислава Скрипника (канонічно висвяченого Польською Православною Церквою в 1942 році та надалі Першоієрарха УАПЦ в США та Діаспорі). Восени 1990 року Святійший Мстислав Скрипник, Патріарх Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ і Першоієрарх УАПЦ в США та Діаспорі об’єднав канонічно висвячений єпископат УАПЦ в Україні, УАПЦ в США та Діаспорі в єдиній прабатьківській, майже 2000-літній Українській Автокефальній Православній Церкві.

Тож неправдиві і безграмотні заяви представників та адептів Російської Православної Церкви в Україні, зокрема її структурного підрозділу УПЦ МП, щодо канонічно-правового статусу відродженої нашої прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви є відвертим наклепом та поширенням неправдивої інформації з метою подальшого розділення українських православних, а відтак – і української нації шляхом церковно-релігійного зомбування віруючих і духовенства УПЦ Московського патріархату. У той час як, відповідно до Святого Писання, Заповідей Божих та святих канонів Вселенської Церкви Христової, саме відроджена Українська Автокефальна Православна Церква є історично і канонічно  прабатьківською Церквою українських православних. Натомість Російська Православна Церква та її структурний підрозділ УПЦ МП, відповідно до Святого Письма, Заповідей Божих, та святих канонів Вселенської Церкви Христової, не є історичною та канонічною Церквою українських православних. Російська Православна Церква на міжцерковному рівні вважається такою, що з порушенням церковних канонів, за допомогою політичної влади Московського царства, Російської імперії, а надалі Московського комуністично-радянського режиму СРСР захопила канонічну територію України, яка належить до духовної опіки Вселенського патріархату. Тож зважаючи на вище викладене, на сьогодні, саме УПЦ Московського патріархату як структурний підрозділ РПЦ в Україні і є розкольницькою структурою в церковному житті нашої держави;

– незважаючи на явні правопорушення з боку окремих представників Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату, які є на межі кримінальних злочинів, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, засуджуючи такі неправомірні дії, рекомендував релігійній громаді парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного УАПЦ в селищі Тересва Тячівського району відмовитися від подачі офіційної заяви до правоохоронних органів.

Владика Віктор добре усвідомлює те, що певна частина духовенства УПЦ Московського патріархату є слабо освіченими з правдивої історії Української Держави і Української Церкви (правдиву історію України в духовних семінаріях та академіях РПЦ, зокрема і в УПЦ МП, просто не вивчають), є релігійно зазомбованими московсько-церквоними імперськими ідеологами «лжерусского мира», перебувають наразі в залежності від свого промосковського єпископату та живуть у страху перед ним і тому інколи роблять дії за які рано чи пізно їм буде дуже соромно. Водночас, владика Віктор Бедь переконаний, що в Україні, як це вимагають від нас Святе Письмо, Заповіді Божі та святі канони Вселенської Церкви Христової, таки буде подолано розділення українських православних і всі ми об’єднаємось в лоні єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви. Тож наразі Преосвященнійший єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь молиться за мир і благополуччя в Україні, за подолання розділення українських православних і утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви;

– відповідно до положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» реєстрацію статутів (положень) релігійних громад проводять обласні державні адміністрації, а не органи місцевого самоврядування. Єдиною підставою для відмови у реєстрації статуту (положення) релігійної громади, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, може бути «якщо її статут (положення) або діяльність суперечить чинному законодавству». Отже, суб’єктивні побажання окремих представників тієї чи іншої церковної структури чи органів місцевого самоврядування, наразі Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату (керуючий – московський єпископ Марк Петровцій) та Тересвянської селищної ради (заступник селищного голови Володимир Половко, секретар ради Дмитро Світлик), не можуть бути підставою для відмови в реєстрації статутів релігійних громад як УАПЦ так й інших церков;

– станом на день підписання і день подання заяви до Закарпатської обласної державної адміністрації про реєстрацію Статуту релігійної громади парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного в селищі Тересва Тячівського району всі 10 (десять) підписантів, як це вимагає Закон, офіційно проживали в цьому населеному пункті та діяли відповідно до своїх конституційних прав на свободу світогляду та віросповідання;

– на сьогодні від вірників тієї чи іншої релігійної громади Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, де б вони не проживали, до керівництва громад або керівництва єпархії не надійшло жодної заяви (усної чи письмової) про вихід із лона УАПЦ, натомість всі підтвердили факт тиску та залякування їх вище зазначеними представниками Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату та окремими посадовими особами Тересвянської селищної ради.

5. 19 лютого, загальні збори релігійної громади парафії на честь апостола українського Андрія Первозваного УАПЦ в селищі Тересва Тячівського району засудили незаконні дії представників Хустської єпархії УПЦ Московського патріархату  та їхніх поплічників, щодо залякування парафіян УАПЦ. Збори провели переобрання керівного складу парафії та ухвалили рішення, щодо виведення з під переслідування московськими попами окремих парафіян.  Про заміну частини осіб, які офіційно без оглядки на тиск та залякування московських попів, підпишуть оновлену заяву про реєстрацію в Закарпатській обласні державній адміністрації Статуту цієї релігійної громади в селищі Тересва. І відповідно новий пакет документів з даного питання у найкоротший час буде подано до Закарпатської обласної державної адміністрації, оскільки число прихильників утвердження своєї прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви в Тересві є набагато більше, ніж це здається провідникам «лжерусского мира» та служителям Московської Церкви.

6. Одночасно прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ уповноважена заявити і про те, що Російською Православною Церквою в Україні, її структурним підрозділом УПЦ МП, проводиться широкомасштабна неправдива і наклепницька пропаганда серед громадян України з метою паплюження української влади, української історії, правди про нашу, майже 2000-літню  прабатьківську Українську Автокефальну Православну Церкву. Московсько-путінский режим та його духовні покровителі на чолі із Московським Патріархом Кирилом Гундяєвим відкрито використовують церковні структури, єпископат і духовенство РПЦ, зокрема і УПЦ МП на чолі із митрополитами Онуфрієм Березовським та Антонієм  Паканичем, у веденні антиукраїнської війни та поширенні ідей «лжерусского мира». Поширення неправдивої інформації та наклепу через друковані та електронні ЗМІ (церковні та єпархіальні сайти), різного роду листівки (що здебільшого нагадують сектантські заклинання) в Україні, зокрема і щодо діяльності Карпатської єпархії УАПЦ в Закарпатській області, стали вже нормою в антиукраїнській діяльності Російської Православної Церкви. Тож не дивно що таку ганебну і наклепницьку політику проводять на Закарпатті  і представники Хустської єпархії (правлячий – московський єпископ Марк Петровцій) та Мукачівської єпархії (правлячий – московський єпископ Федор Мамасуєв) УПЦ Московського патріархату. В числі  їх «передового» загону  проповідників «лжерусского мира» та очорнення УАПЦ, зокрема, такі відомі горепроповідники на Закарпатті, як єпископи Марк Петровцій (Хуст), Федор Мамасуєв (Мукачево), протоієрей Василь Ярема (Мукачево), протоієрей Дмитро Сидор (Ужгород), архімандрит Митрофан Шимон (Ракошино), протоієрей Олександр Монич (Мукачево – Ужгород – Дубриничі) та інші. Тож потрібно бути дуже обережним, щоб не потрапити в їхні лукаві і неправдиві промосковські сіті…

7. Відносно порушення положень ст. 35 Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про захист персональних даних» із боку окремих посадових осіб Закарпатської обласної державної адміністрації та Тересвянської селищної ради, внаслідок чого було порушено конституційні права громадян України в селищі Тересва та спровоковано протистояння між віруючими різних церковних юрисдикцій, – керівництвом Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви після належного вивчення та оцінки всіх матеріалів із цього питання буде внесено відповідні подання до органів державної влади.

22 лютого 2016 р.,

м. Ужгород

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

(Переглядів: 908 )

Читати більше

Посли країн “Великої сімки” зустрілися з Всеукраїнською Радою Церков Повноважні посли країн «Великої сімки» (G7) зустрілися з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій з метою налагодження взаємодії та постій...
Парафіяни Сторожниці нікуди не переходили – Бедь знову все вигадав! Днями в мережі і-нет прес-служба так званої «Карпатської єпархії УАПЦ» оприлюднила інформацію про те, що ніби то прихожани православного храму села Ст...
Архієрейська Служба Божа з нагоди 26-ї річниці Незалежності України та за мир у нашій Державі Архієрейська Служба Божа з нагоди 26-ї річниці Незалежності України та за мир у нашій Державі...

Про автора

Коментарі

  1. Тересвянці 25.02.2016 at 12:36

    Запись на стене Алексея Токаря смт.Тересва
    Алексей Токар ВКОНТАКТЕ сегодня в 21:04
    Біда у нашій хаті!
    Те, що за останній час, викликало резонанс у засобах масової інформації області, та Інтернет просторі нашої держави , не може залишити нас осторонь, не прокоментувавши зі свого боку, безпосереднього бачення цієї ганебної для нашого селища події.
    А трапилося те, що декілька мешканців нашого селища, ледь не стали винуватцями розколу та духовного розбрату в своїй єдиній, духовній православній сім’ї.
    Поступаючи подібно як «вовк в овечій шкірі», про що йдеться у Святому Письмі , Віктор Бедь прикриваючись патріотичними гаслами, намагається і на нашій землі посіяти духовні будяки своєї релігійної організації, зневажливо відгукуючись про нашу ЦЕРКВУ і наших священників, двоє з яких є уродженцями Тересви.
    З болем у серці звертаємось до всіх православних односельчан, не піддавайтеся цій «духовній» афері «іуди» в рясі, адже мир та спокій, це саме головне в нашому селищі.
    Що, він зробив для рідного селища, будучи народним депутатом Верховної Ради України та займаючи високі керівні посади?
    Жодної духовної користі брехня не принесе, а лише розбрат та ненависть.
    P.S. Наразі, будь-якої доброї справи Віктора Бедя у Тересві не знайдено.

  2. читач 24.02.2016 at 22:19

    Прочитайте но будьласка, в якій саме “церкві” опинився наш “дорогенький” В.Бедь, а потім робіть висновки!
    Походження УАПЦ, або хто такі самосв’яти.
    Скрізь чуємо тривожливі запити: чому українські церкви не поєднаються, чому не має Єдиної Помісної Церкви? Але ці запити чуємо насамперед серед вірних — серед духовенства підіймаються рідко і більше того – церкви не єднаються, а навпаки, церковний хаос стає все більшим. Які ж тому причини?
    Шукаючи відповіді на ці питання, та аналізуючи чимале викладення історичних матеріалів впираємося в події, які в Європі романтично найменували «Весна народів».
    В кінці ХVІІІ на початку ХІХ століття різного роду революції охопили всю Європу, у тому числі й Україну. Попри оспіваний гімнами й жвавими піснями «дух свободи», в тому середовищі прокинувся відвічний та деморалізований дух руїни, дух ламання всіх основ життя. Виступаючи проти помилок, а деколи просто проти здорового глузду в тодішньому суспільному житті, бунтарі в своєму провідному складі опинились в стані відверто сатанинському.
    Достатньо показові описи окремих дій прибічників на приклад французьської революції.
    В перших рядах натовпу носили на щитові вулицями Парижу голою, одну з самих активних розпусниць з гаслом – це наш розум! За короткий період, при жахливих знущаннях, було вбито більше 5 тисяч немовлят! Чоловіків та жінок, які їм відверто не симпатизували, звязували парами, та кидали у річки, називаючи ці вчинки – революційними шлюбами. Грабували ґвалтували, не дивлячись ні на що! Особливо це свавілля торкнулося Церкви. Храми та монастирі були вщент розграбовані та спустошені. Священників показово вішали, розстрілювали, катували.
    Розсудливі голоси мусіли сховатися. Верх взяли крикуни, руйнівники та демагоги. Всіх тих, у кого була інакша думка – стріляли, вішали, катували з надзвичайним звірством, топили без суду і слідства, відкидаючи всілякі доводи здорового глузду. Влада опинилась в руках революціонерів, соціалістів, лівоцентристів різних толків. А вони проповідували іншу віру – віру безбожжя, матеріалізму, прямо виступаючи не тільки проти Церкви, а навіть проти Бога як Такого.
    Надзвичайно чисельна статистика того часу пограбованих та зруйнованих храмів, монастирів, вбитих священників, монахів та простих вірян. Де могли, там прямо знищували Церкву і Її представників, а де ні, напрацьовували можливість впливу на Неї з середини. Скрізь утрворювалися так звані «церковні ради». Комуністи й більшовики, хоч і українці за походженням, входили до «церковних рад», і при їх допомозі руйнували Церкву в Її основах. Це вони перші голосно кричали: Геть Канони! Творімо свої канони! Вони кричали: Геть єпископат! Вся влада в Церкві церковним радам! Народоправство і тільки народоправство в Церкві!
    І натворили… Духовенство було залякане, безголосе, голодне, репресоване — а тих, хто пішов на компроміс, потягли за собою крикуни. Їх основним гаслом було – оновити Церкву, Церква застаріла, геть Канони!
    На цих засадах «волі» в 1921 року, в Україні, в атмосфері революційно-соціалістичного чаду повстала УАПЦ, — Українська Автокефальна Православна Церква.
    Ця церква рішуче порвала з традиційною багатовіковою Київською Церквою, з багатовіковою українською традицією чистоти Православія. Вона – небувалий новотвір, рішуче порвала з самою душею Православія — з Канонами семи Вселенських та Помісних Соборів. І тоді натворили своїх «канонів»…
    Наша історична церковна ідеологія була грубо потоптана. Неграмотні крикуни й демагоги назвали це “Відродженням Української Церкви”, тоді як це був повний розрив з традиційною віковою старокиївською Церквою українського народу. Бо відродження — це відновлення того, що було, а такого, що було створено в 1921 році, ніколи в Україні за всі віки не було.
    На чолі цього так званого церковного руху став протоєрей Василь Липківський. Церковний революціонер, особа, яка постановила знищити, як він висловлювався – “старе Православіє”.
    Надзвичайно цікаво і показово є те, як саме відбулось, так зване посвячення першого очільника УАПЦ.
    1 жовтня 1921 р. до собора Святої Софії в Києві, «церковною радою» були запрошені представники в основному єпископи Помісних Церков, на «всеукраїнський собор». Але начувані тим, що твориться в Україні, і особливо стурбовані тим, що, хто саме ініціював організацію та запрошення, жодний православний єпископ не з’явився туди.
    Але собор таки відбувся. Присутніми були 30 священиків, 12 дияконів та миряни. Не дивлячись на це, було вирішено заснувати незалежну УАПЦ. Немаючи жодного єпископа, ними було вирішено відмовитися від Святих Канонів Православної Церкви. А там, згідно першого ж правила Святих Апостолів говориться що – «єпископа хай посвячують два, або три єпископи». А що ж ми спостерігаємо – першого так званого «митрополита» УАПЦ Василя Липківського «висвятили» – священики, та миряни. А він відразу «висвятив» ще двох єпископів. Саме тому в народі представників цьої «церкви» стали називати самосвятами, або липківцями.
    Липківський, підтриманий владою настільки глибоко вирішив «прогресувати» в церковних справах, що навіть сама УАПЦ змушена була 24 жовтня 1927 року замінити його Миколаєм Борецьким.
    Ви тільки вдумайтесь до чого вдалися ці «реформатори»!
    В них з՛явився жонатий єпископат. Вони дали дозвіл вдовим священникам та монахам навіть в сані – одружуватись і не один раз. Єпископів “висвячував” народ… На чолі тої церкви стала далека від будь-якої церковності – «церковна рада», як головний керівний орган. Митрополитам та єпископам заборонялось використовувати титули. Зазначили їх нові «обов՛язки» (канони УАПЦ §37) – дбати за чистотою церкви (в прямому сенсі цього слова) й церковного посуду! Священні Канони Вселенських Соборів спотворили, створивши свої – «нові». Всі ці так звані канони, були створені 1921 року.
    Голові Церковної Ради наказали скликати в м. Києві 22 травня 1922 року підготовчу нараду з представників Автокефальних Православних Церков Всесвіту, для скликання Вселенського Собору, і продиктувати там ці “нові канони”!
    Церкву нову назвали “соборноправною,” розуміючи під цим не історичне керування Церквою Її Соборами, а світське радоправство, або соборноправство.
    Як жилося духовенству під цим “соборноправством”, можемо перечитати свідчення самих «митрополитів» УАПЦ в “Слові Істини” ч. 26 ст. 18 — 20.
    Основною ознакою української церкви визначили виключно українську мову в Богослужінні.
    «Висвячених» таким чином «єпископів» до 1926 року налічувалося 28. Та коли почалися сталінські репресії, вони швидко розсіялись. Деякі з них перейшли до обновленців, деякі пішли на світську роботу, а деякі втекли за кордон.
    Трохи згодом на Волині, яка територіально знаходилась під Польщею, був створений осередок крайніх полонофілів, зі своїм церковним органом під назвою “Церква й Нарід”. Існувало це зібрання за фінансування польської влади. Про це Польським урядом заявлялось відкрито. Вони зі своєї сторони всіляко підтримували УАПЦ і її так звані канони. Польський уряд добре розумів усю шкідливість УАПЦ 1921 року, для Православної Церкви.
    Серед цих новоявленних «церковних» діячів чинне місце займав депутат польського сейму М.Скрипник.
    В 1942 році немало з цих волиняків-полонофілів самовільно одягли єпископські ризи та мітри, і на весь світ заявляли, що вони підтримують — УАПЦ, що вони переймають всі ідеї УАПЦ 1921 року, що вони липківці, відновивши разом з останніми УАПЦ.
    Коли ж їм довелось почути про себе думки представників православних і не тільки православних церков, то збагнулили на те, що цю УАПЦ ніхто і ніде не визнає, а їх дії, чітко критикують і засуджують.
    Зрозумівши критичність такого напрямку представники цього руху почали відгороджуватися від “липківщини”. Але ж були тисячі свідків і свідчень того, що УАПЦ 1942 року, на початку свого існування відкрито заявляла, що вона липківська, що саме липківське духовенство складало в ній основу і задало тон.
    Один з Єпископів цієї УАПЦ в Парижі 1947 року на публичній академії прилюдно ствердив це, називаючи УАПЦ 1942 року спадкоємицею Липківського. Так вони стверджують і зараз в усіх своїх офіційних документах. Серед єпископату тої нової УАПЦ були чотири єпископи, що прийняли єпископський сан будучи жонаті.
    Як наслідок розуміння неправильного шляху і намагання щось змінити стало утворення 1947 року новішої організації – УАПЦ-Соборноправна. Її представники в 90 – роках увійшли до складу УПЦ-КП Філарета Денисенка.
    З їх старшого єпископату якийись час залишались дві особи: Іван Теодорович в Америці. та Іван Чинченко в Україні.
    Та опинившись в еміграції Чинченко повністю покинув УАПЦ. Прийняв канонічну хіротонію в сан священика. Але пробув так недовго. Перейшов до Греко-Католицької церкви в Канаді.
    Іван Теодорович також шукав можливості “досвячення”. З часом прийняв рукоположення, тим підтвердивши, що УАПЦ, не була для нього самого благодатною.
    Цими діями крайньо національно спрямовані представники українського суспільства рішуче порвали з історичною, правдивою, багатовіковою Православною Церквою. Саме вони повели багатьох навіть дуже непоганих патріотично спрямованих представників суспільства хибним релігійним шляхом. А як далі бути і хто з ким має єднатись, чітко вказують Канони Церкви, якими жила і зараз живе і діє, Свята Соборна Апостольська і до речі Канонічно-Помісна Православна Церква в Україні. Тільки для одних ці Канони і правила Церковні дійсно Святі, а для інших – ніщо!

  3. ВасЯ 24.02.2016 at 14:34

    Лишіть Бедя в спокої історія вчить що якщо людина не покається то кінець буде дуже плачевний. Дай Бог щоб він це зрозумів

  4. Viktor 24.02.2016 at 12:59

    Нажаль, знову неправдиві наклепи. Мене зокрема надзвичайно здивувала інформація наведена в статті: ” В числі їх «передового» загону проповідників «лжерусского мира» та очорнення УАПЦ, зокрема, такі відомі горепроповідники на Закарпатті, як єпископи Марк Петровцій (Хуст), Федор Мамасуєв (Мукачево), протоієрей Василь Ярема (Мукачево), протоієрей Дмитро Сидор (Ужгород), архімандрит Митрофан Шимон (Ракошино), протоієрей Олександр Монич (Мукачево – Ужгород – Дубриничі) та інші. Тож потрібно бути дуже обережним, щоб не потрапити в їхні лукаві і неправдиві промосковські сіті…”
    Чи є факти які підтвердять це обвинувачення? Наприклад, архієпископ Феодор постійно опікується Українським військом, його єпархія систематично збирає допомогу воїнам та здійснює їх реабілітацію. В архімандрита Митрофана два племінники на передовій в Українській армії. А що ЗРОБИВ для Українського війська керуючий Карпатською єпархією УАПЦ??? Я особисто бачу тільки роздмухування миру через неправдиві наклепеницькі звинувачення між конфесіями на Закарпатті з боку цієї стурктури. До речі, це вже пахне криміналом. Патріотизм не тільки в словах повинен бути. Україна стомилась від внутрішніх чвар і пустих слів. Може досить?

  5. Юліанна Церкуник-Квітка 24.02.2016 at 11:33

    Переглядаючи пастирське звернення “єпископа” Віктора Васильовича Бедя, можна побачити не тільки його високий юридичний вишкіл, але й глибоку бездуховність цієї людини. Це лист прокурора до судді, а не єпископа-пастиря до християн. В зверненні, більш ніж на 20 абзаців, майже із 3000 слів Христос згадується лише двічі, і то, згадується лише у політичній площині. Жодного разу слово любов, жодного доброго слова втіхи або мудрих наставлень чи молитовного звернення до Господа. З цих уст ллється лиш гірка жовч на адресу так ненависної йому канонічної Української Православної Церкви та її служителів.
    Політична кар’єра уже закінчена, адвокатські справи пішли кепсько, тому для власного бізнесу Віктор В. вирішив мабуть створити власну церкву і СТАТИ В НІЙ «БОГОМ». Кому-кому, я йому – вірному комсомольцю та ідейному комуністу, дуже добре відомі комуняцькі методи, поєднані з пропагандистською та ідейною роботою, спрямованою на погибель душ людських. Що можна чітко побачити у його «пастирському» зверненні.
    Будуючи власну «прабатьківську церкву», Бедь Віктор В. використовує у власних цілях Святе Письмо, православну атрибутику та священні символи Богом береженої нашої Української Держави.
    Маючи ступінь доктора богословія, Віктор В. є гарним «знавцем» Святого Письма, якого мабуть ніколи і не читав. Вселенський Святий Апостол Андрій Первозванний вже зроблений ним лише українським. Відколи…? Хто наступний?
    Нехай Всемилостивий Господь змилується над своєю загубленою овечкою Віктором, та поверне його на істинний шлях спасіння, і всіх тих, хто має нещастя мати такого бездуховного поводиря. Ієромонах Венедикт Хромей

Залишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *