Поливаний понеділок! Цікаві факти, звичай, традиції!

Поливаний понеділок! Цікаві факти, звичай, традиції!

 |   | 

полНаша давня культура – це було шукання Бога в природі, в її явищах, шанування предків і віра в потойбічне життя.

Наша давня культура була величною у своїй творчості і змісті, аж ніяк не нижчою за первісні культури Греції та Риму, які увібрали в себе багато чого з прадавньої культури нашої землі.

Як відомо, в давні часи вода і вогонь мали чарівні властивості: проганяли лихі сили, надавали силу матері-землі (Деметрі) для родючості, подавали здоров’я і сили людині, радість, добробут і таке інше.

Тому у циклі Сонячних свят на початку кожної пори року цим стихіям віддавалась особлива пошана. Отже, на початку весни – а весна починалась після весняного рівнодення – практикувався ритуал обливання водою, який зазвичай виконувався приховано, несподівано та зненацька.

Коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою, – будуть влітку дощі, буде врожай, “облиті будуть” цілу весну й літо, будуть чисті, здорові, сильні. Дівчина одружиться з омріяним хлопцем, а хлопець – з коханою дівчиною.

На Галичині у цей день парубки, зустрівшися з дівчатами, обливають їх водою , а за це дівчата дарують їм крашанки . На Гуцульщині це відбувається трохи по іншому. Дівчата того дня дають хлопцям крашанки або писанки, можна навіть сказати, не дають, а ховають за пазуху, а хлопці забирають їх, створюючи з дівчиною легку боротьбу. Забравши писанку, хлопці ведуть дівчат до води, обливають, а буває, що й скупають цілу. 

Традиції Великоднього обливання існують не тільки в нас. Багато країн мають свої певні традиції, хоча мета у всіх одна – очиститись від «бруду» який накопичився за цілий рік. Серби, наприклад, у Великодню суботу обливають водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п’ятницю після Великодніх свят вони обмиваються «омахом» – водою з-під млинового колеса, при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля –  «милодух», або ж взагалі квіти.

У Боснії в цей день купаються у джерельній воді.   

Але сплинув час, і традиції трохи змінились. От після Великодня в понеділок хлопці ходили обливати дівчат, так як і колись, а дівчата у вівторок обливали хлопців. Тільки тоді це виглядало так, що хлопець обливав одну-єдину дівчину, і використовував для того свячену воду, або воду, змішану з парфумами, в невеличкій чарочці. Зараз звичайно за чарочку вже давно ніхто не згадує.

Зараз це виглядає трохи по іншому. Традиція обливання дівчат хлопцями залишилась, але вже не така весела та приємна як колись. Зараз чарочками ніхто не обливається, в хід ідуть бутлі води, відра, кульки і будь-які предмети у які можна набрати воду і обливатись. А обливаного вівторка, як такого, вже не існує. По-перше, дівчата не обливають хлопців у вівторок, бо переважно роблять це у понеділок. По-друге, у вівторок деякі хлопці і далі продовжують обливати дівчат. І якщо брати наше сучасне покоління, то зрозуміло, що давня традиція перетворилась на звичайне хуліганство, на типовий день, коли потрібно облити всіх і все, і не просто облити, а зробити так, щоб людина виглядала так, як після купання в басейні, озері чи морі. А симпатію тепер виявляють зовсім по-іншому. Дарують квіти, запрошують на побачення та пишуть освідчення у коханні на стінах, асфальті, парканах.

Що таке обливаний понеділок, напевно, зрозуміло.

Молодь (особливо вихідці з сільської місцевості) каже, що традицій треба дотримуватися. Так, саме традицій. Але не перегинати палицю. Обливання, насамперед, згідно з цією традицією, стосується кавалерів і панянок. Молодь може обливатися і жартувати тільки з рівними собі. І ще одне варто знати: обливаються тільки до обіду! Друга половина обливаного понеділка має бути присвячена культурній програмі, різноманітним розвагам, скажімо, гаївкам. До речі, у давнину обливалися тільки по селах. Міське населення такого звичаю не мало.

У Великодній понеділок безупинно б’ють у церковні дзвони. Раз у рік до цього може долучитися все парубоцтво. Адже хоч господарює на дзвіниці дзвонар, на Великодні свята зробити це може всяк охочий. А ще, коли на Паску постояти під дзвоном, здоров’я буде міцним цілий рік.

 

Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно? на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має тільки з нею.

Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном “Прийшли мити”. Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.

На Закарпатті існує легенда про Поливаний понеділок. “По Великодневі у понеділок поливаються. Се тому, що коли Христос воскрес, то люди раділи й казали одне другому: “Христос Воскрес! Христос Воскрес!”, а їх поливали помиями. Оби відмитися від помиїв, обливали себе чистою водою, щоби змити з себе усяку скверну.”

У всі три дні свят молодь традиційно йшла до церкви й гралася в усілякі ігри. Наприклад, на Хустщині “били блишки”, на Рахівщині грали в “букурію” та “спускайтеся, вишні”, нині ж радше подадуться на шашлики, тож граються хіба діти.

Цього дня традиційно ходять у гості до знайомих і родичів, святкують за спільною трапезою, частуються освяченими пасками, обмінюються писанками.

Свято Пасхи – найтриваліше християнське торжество. З апостольських часів це свято триває 8 днів, до Томиного понеділка.

(Переглядів: 413 )

Читати більше

Львівський Собор 1946 року: свідчення учасників та істориків Виповнюється 70 років із дня проведення Львівського Собору та ліквідації Брестської унії. Свідома частина духовенства на чолі з Гавриїлом Костельником...
Як відзначати свято Петра і Павла 12 липня — день пам'яті апостолів Петра і Павла. Святий Петро (до хрещення — Симон) — брат апостола Андрія Первозванного. Спочатку він жив звичайним ж...
Як виглядала церква в Ракошині на початку 30-их років минулого століття Будівництво храму розпочалося 1922 року під керівництвом Всеволода Коломацького. Завершено у 1927 році. Всеволод Володимирович Коломацький, (Андрій —...

Про автора

Залишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *