Таємниці кафедрального собору Ужгорода розкрито

Таємниці кафедрального собору Ужгорода розкрито

 |   | 

Одна з найпрекрасніших у архітектурному сенсі будівель Ужгорода — Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор. Історія цього храму багата, а стіни й досі приховують чимало таємниць. Журналісти Zakarpattya.net запрошують своїх читачів на екскурсію, аби дізнатися деякі секрети, які береже собор.

Заклали будівлю ще у XVII столітті — в 1640 році. Чого лише у цих стінах не було за майже 400-річну історію: колегія, храм, єзуїтський монастир, православна церква та навіть бібліотека університету.

Сьогодні Кафедральний собор складається з власне храму, де відбуваються богослужіння, та резиденції єпископа. Крім того особливо цікавою й таємничою є історія підземель.

 

Щойно входиш у резиденцію єпископа, звертаєш увагу на те, що це абсолютно сучасне приміщення, з добрим ремонтом, заплутаними коридорами, а ще — цікавими фотографіями на стінах. Тут і фото колишніх семінаристів, і портрети священнослужителів, фото із богослужінь. Особливо мене вразили світлини служителів церкви, репресованих радянською владою. Справа в тому, що влада СРСР оголосила про ліквідацію єпархії і передачу майна російській православній церкві. Тоді багато священиків не погоджувалось із такою політикою влади — за це їх відправляли відбувати покарання. Одним з тих, хто виступав проти приєднання єпархії до православної церкви був єпископ Теодор Ромжа, але про нього трохи згодом.

 

Йдемо далі. У одному з перших залів на другому поверсі бачимо атрибути богослужінь. А стіни цього приміщення розписані відомим закарпатським художником Йосипом Бокшаєм.

 

Тут є оглядові вікна, з яких видно вівтар храму. Розписи просто вражають! Це технологія, яка відтворює зображення ніби у 3D — ти бачиш колони, ліпнину, різні арки та ніші, а насправді там… просто рівна стіна.

 

Проходимо до консисторіального залу. Ошатність приміщення справляє враження! На стінах також помпезні розписи: знову ж таки намальовані колони, амфори та навіть ліпнина. Цю залу готували спеціально до приїзду Марії-Терезії, з якою був особисто знайомий єпископ Андрей Бачинський. Тут навіть збереглися меблі й камін, яким близько півтора століття. А ще кілька років тому тут був читальний зал бібліотеки УжНУ…

 

У 2004-у резиденцію повернули у власність греко-католиків і тут почалися ремонтні роботи. Усе було забілене вапном, але в ході ремонту майстри знайшли частину малюнка. На стелі були дивні знаки: “VIT”, але серед римських чисел такої цифри нема. Зрозуміли, що на стінах теж є якісь зображення. До роботи одразу узялись реставратори. На стелі було кілька зображень янголів, котрі прославляють Марію-Терезію, а загадкові знаки VIT виявились частиною напису латиною “Vivat Maria Theresia” (хай живе Марія-Терезія).

У наступних залах не менш вишуканий інтер’єр. Зараз більша частина меблів, що тут є, — подарунки. Розповідають, що під час пожежі багато майна було знищено. У тих місцях, де малюнки збереглись відносно нормально, їх залишили й не робили реставрацію — щоб була можливість побачити оригінал.

 

Зовсім нещодавно Мукачівській єпархії передали у власність решту приміщень, у яких ще дотепер зберігали книги. Ці кімнати потребують реставрації, бо ж на стінах теж є фрески, які можна помітити крізь обідране вапно й штукатурку.

 

У дворику собору затишно й просторо: колодязь, альтанка й лавиці — що ще потрібно, аби усамітнитись та подумати?

 

Перед входом до храму знаходиться грецький портик з чотирма колонами. Всередині — висока стеля, запах свічок та ладану, ікони… Кожен вірник може присісти на лавицю та подумати про своє, піти поставити свічку за здоров’я чи упокій та помолитися перед образами.

 

 

Чи не найцікавішою та найзагадковішою частиною собору є крипти (підвальні приміщення). Вхід знаходиться позаду резиденції — спускаємось туди.

 

Тут у стінах бачимо мармурові таблички з іменами. Виявляється, раніше у стінах крипти були поховані єпископи й інші служителі церкви. Утім у часи, коли собором “опікувались” комуністи, сюди прийшли радянські солдати і працівники спецслужб, які розбили й розграбували могили, зламали надгробки, а прах розкидали просто під ногами.

 

Що цікаво, вціліла одна-єдина могила — останнє місце спочинку єпископа Андрея Бачинського. Історики дивуються й не можуть зрозуміти, чому її не чіпали. Кажуть, це найбагатше поховання, бо Бачинський був досить заможною людиною. Зараз у стінах є лише одне справжнє поховання, але надгробки відновили.

Ще одна таємниця, що захована у цих стінах, пов’язана із Теодором Ромжею. Він був єпископом і не погоджувався із тим, щоб церква стала православною. Звісно ж, це не подобалось радянській владі, тому Хрущов і тодішній міністр держбезпеки України Савченко таємно звернулися до Сталіна і міністра держбезпеки СРСР Абакумова з проханням дати санкцію на вбивство єпископа. Ромжа мав велику паству, тож усе потрібно було замаскувати під нещасний випадок.

Одного разу він їхав зі служби і його бричку збив військовий автомобіль. Проте у аварії єпископ не загинув, тож КДБісти почали добивати Ромжу та його супутників ногами й залізними прутами. Завдали священнослужителю значних травм, але він вижив. Його доставили у мукачівську лікарню. Але тут йому не вдалось оминути смерті: під виглядом санітарки до нього підіслали жінку-агента КДБ, яка вколола йому отруту кураре.

Після смерті Ромжі церква на 30 років пішла у підпілля, багатьох священиків було репресовано, хтось зрікся сану, а хтось прийняв православ’я. Довгий час ніхто не знав, куди поділося тіло Теодора Ромжі і в річниці його дня народження приносили квіти до могил, де поховані інші релігійні особи — думали, що й він там покоїться.

Через багато років могилу блаженного Теодора Ромжі знайшли. Вона знаходилась навпроти того місця, де його поминали, завалена сміттям, але не зруйнована. Коли радянські військові розбивали поховання, то знайшли і цю могилу. Вона була настільки бідною і скромною, тож вони вирішили, що це звичайний монах або священик. Цікаво, що тіло збереглось і фактично муміфікувалося — у підвалах постійно підтримувалась однакова температура і це сприяло тому, що мощі збереглись.

Мабуть, у Кафедральному соборі бережуть ще не одну таємницю… А скільки їх відійшло у вічність разом з тими, хто їх не розповів! Тут ще багато закутків і кожен з них дихає історією.

Якщо матимете можливість — неодмінно зайдіть на екскурсію. Ви будете вражені!

Ксенія Шокіна, Zakarpattya.net

Фото автора

(Переглядів: 491 )

Читати більше

Преосвященний владика Ніл з архіпастирським візитом відвідав парафію святої Анни, с. Лісарня Чинадієвського деканату... 15 листопада у 24 Неділю після Сошествія Святого Духа, преосвященний владика Ніл з архіпастирським візитом та з нагоди 10-ї річниці освячення каплиці ...
Богослужіння єпископа Варсонофія в Неділю 4-ту після П”ятидесятниці 17 липня 2016 року в Неділю 4-ту після П"ятидесятниці , керуючий Закарпатською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископ...
Єпископ-помічник Стрийський УГКЦ Богдан (Манишин) освятив каплицю святого Архангела Михаїла У селі Побєда, що на Луганщині, 21 червня єпископ-помічник Стрийський УГКЦ Богдан (Манишин), голова Координаційної ради душпастирства у критичних ситу...

Про автора

Залишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *