Унікальна дерев’яна церква в Лумшорах

Унікальна дерев’яна церква в Лумшорах

 |   | 

Гірське село Лумшори – перлина туризму Перечинського району. Лежить воно за західних схилах полонини Руної на річці Туричка.

Проживає тут 80 чоловік, в основному це люди середнього віку та пенсіонери, молоді мало. Село відоме мінеральними джерелами та свердловинами, каскадом мальовничих водоспадів, штучним озером під полониною та купанням у чанах, вода в яких підігрівається дровами. Відпочивають та оздоровлюються тут люди з різних областей України, сусідніх європейських країн.

Та в селі є ще одна родзинка – дерев’яна церква св. Василія Великого і свв. Жінок Мироносиць Мукачівської греко-католицької єпархії – повідомляє Карпатський об’єктив. Святиня зведена в дуже короткий термін: 2 серпня 2013 року помічний єпископ Ніл освятив наріжний камінь, а вже 14 січня 2015 року – церкву.

Церква згоріла

У деяких джерелах згадується дерев’яна церква св. Михаїла (1751). Професор УжНУ Сергій Федака у книзі «Населені пункти і райони Закарпаття» пише, що 1906 року в селі сталася велика пожежа, згоріла й церква, а також липи навколо неї. Кілька ікон було врятовано, вони збереглись у церкві в Лікіцарах. Вірники ходили на Службу Божу в сусідні Вільшинки. Дзвіниця, що стояла далеко від церкви, уціліла, але поступово занепала і 1942 року була розібрана. Тоді ж збудували нову кам’яну дзвіницю. Зображення старої дзвіниці збереглося на картині чеського художника Арона Франти й демонструвалося на його персональній виставці у Празі в грудні 1931 року. Нова дзвіниця має кам’яні стіни, які вимурували Янко Гапак, Іван Куцик, Юрко Ганич. Над стінами – дерев’яний чотирисхилий дах, вкритий шинглами. Його ставили Василь, Юрій та Іван Гапаки. Наразі дзвіниця не діє. Споруда приваблює туристів, вони не лінуються піднятися вгору, аби оглянути витвір сакрального мистецтва і зробити фото на згадку.

Роки підпілля та репресій

З 1949 року парафія була в підпіллі. Декілька разів на місяць вдавалося привести греко-католицького священика для служби, яка проводилася таємно по хатах місцевих греко-католиків. Вірниками села Лумшори в роки підпілля опікувалися священики о. Стефан Гафич, о. Юрій Федака. Отця Стефана Гафича 18 квітня 1949 року судова колегія Закарпатського обласного суду засудила на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах на п’ять років і конфіскацією належного йому майна. Після повернення з таборів ГУЛАГу активно включається в підпільну душпастирську роботу, хоч проводити священицьку діяльність йому було заборонено, тим більше, що знаходився під пильним наглядом репресивних органів влади.

Каплицю Жінок Мироносиць звели протягом року і трьох місяців

На початку 1990-х років греко-католицька церква була легалізована. Оновленою громадою села Лумшори продовжував опікуватися до 1998 року о. Стефан Гафич. З 1998-го вірниками опікується о. Володимир Ковтик. Богослужіння проводились у будинках греко-католиків села. Завдяки сильному бажанню вірників мати свою церкву 7 червня 2003 року владика Мілан освятив наріжний камінь під спорудження нової греко-католицької церкви Жінок Мироносиць. Цього дня єпископ уперше в історії села відвідав Лумшори. Сільська рада виділила земельну ділянку під будівництво святині. У 2004 році о. Володимир організував зведення дерев’яної каплиці, що формами нагадує малі церкви ХІХ ст., які споруджувалися у невеликих віддалених селах. Туричківська сільська рада (село підпорядковується їй) виділила під будівництво ділянку, де зберігся добротний кам’яний фундамент. Будівельники з Вільшинок зміцнили його, а майстри з Тячівщини за короткий час збудували церкву, що має невелику вежу з шатровим верхом. Дахи церкви вкрили металом. Усередині стіни обшили дошками. Споруда невелика – 6х6 метрів, святилище – 3х3. Василь Куцик виготовив престол та аналой. Активну участь у будівництві брав куратор Василь Гапак, а також інші вірники Лумшор. Вагомий внесок зробила дієцезія Лімбурга з Німеччини. Роботи тривали з жовтня 2004 року по січень 2015-го. У день Святого Василія Великого 2006 року владика Мілан освятив завершену будівлю каплиці Жінок Мироносиць, пише Михайло Сирохман у книзі «Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії» (2010).

Каплицю розібрали, почали зводити нову церкву

З 2009 року громаду обслуговує о. Юрій Дудинець. З благословення владики Мілана 2013 року каплицю Жінок Мироносиць було розібрано, а 2015-го перевезено до села Чорноголова Великоберезнянського району. Там її зібрали, правда, у трохи зміненому вигляді, освятили в день Іллі пророка. 2 серпня 2013 року помічний владика Ніл освятив наріжний камінь під будівництво нового храму в селі Лумшори. Почалося зведення нової церкви Святого Василія Великого та Жінок Мироносиць.

У 2014 році побудовано нову дзвіницю й перенесено в неї два дзвони зі старої. Стара дзвіниця зберігається людьми на пам’ять про стару церкву. 14 січня 2015 року в празник Обрізання Господа Нашого Ісуса Христа та св. Василія Великого помічний владика Ніл освятив новий храм Св. Василія Великого та Жінок Мироносиць у с. Лумшори Перечинського деканату.

Цього року в церкві владика Мілан відслужив архієрейську службу з нагоди престольного празника. Вірників та прочан з довколишніх сіл прийшло багато, аби розділити цю світлу радість на Старий Новий рік.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора

(Переглядів: 20 )

Читати більше

Вчені Оксфорду дослідили частину мощей святого Миколая Вчені Оксфордської групи вивчення мощей провели ряд аналізів з фрагментом мощей святого Миколая Мирлікійського. Аналіз кісткового фрагмента дозволив т...
П’ятидесятниця (рос.) 27 мая 2018 г. — Пятидесятница (День Святой Троицы). Пятидесятница (День Святой Троицы) — один из важнейших христианских праздников, в который ...
До історії бібліотеки Мукачівського монастиря ДО ІСТОРІЇ БІБЛІОТЕКИ МУКАЧІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ Протоієрей Олександр Монич, (Мукачево) УДК 026(477 87)+271.2-523.6 Опубліковано: До історії бібліот...

Про автора

Залишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

x Shield Logo
This Site Is Protected By
The Shield →